1. Як виникла ідея створення школи іноземних мов? Як довго ви вже працюєте на ринку?

Моя ідея створення мережі шкіл іноземних мов RACCOON SCHOOL народилася з особистого досвіду. У дитинстві я часто зазнавала булінгу в школі, і це залишило слід на моєму ставленні до навчання. Я мріяла створити простір, де діти й дорослі почуватимуться в безпеці, де їх підтримуватимуть і розумітимуть. Ця мрія стала основою моєї школи, яка за 9 років перетворилася на місце, де панують цінності дому, сім’ї, віри, вірності, любові та дружби.

Сьогодні моя школа — це команда з 70 людей, які поділяють ці цінності, і мережа, що охоплює три фізичні школи. Ми створили запатентовану методику викладання, яка допомагає студентам ефективно інтегрувати знання в повсякденне життя. За ці роки ми випустили понад 10 000 студентів і співпрацюємо з більш ніж 20 міжнародними компаніями.

2. Що стало поштовхом до відкриття мовної школи саме у Польщі?

Я ніколи не планувала відкривати школу в Польщі. Війна змусила мене покинути рідний Київ, а також евакуювати мою команду й забезпечити їм безпечні умови. Це був надзвичайно важкий момент: я повинна була не тільки подбати про своїх співробітників, але й знайти кошти для їхнього утримання, підтримки їхніх сімей і розвитку бізнесу в складних умовах.

У Польщі я починала з нуля, маючи всього 3000 злотих і досвід запуску школи на 15 квадратних метрах у Києві. Я сама викладала англійську практично цілодобово, просувала школу через Instagram-платформи та поступово залучала студентів. Крок за кроком ми розширили команду, додали нові мови й відкрили школи у Варшаві та Вроцлаві. Сьогодні, через три роки, ми плануємо запуск ще однієї школи в Кракові.

3. З якими викликами ви зіткнулися, коли починали діяльність у Польщі?

Розпочинати бізнес у новій країні завжди складно, і Польща не стала винятком. Ми зіткнулися з низкою викликів:

• Нерозумінням місцевої культури й менталітету клієнтів.
• Відсутністю знань про місцеве законодавство та бізнес-умови.
• Репутаційними ризиками, адже ми були новим бізнесом на ринку.
• Налагодженням зв’язків з новою командою та побудовою довіри до бренду.

Були моменти, коли здавалося, що все це занадто важко, і виникало бажання повернутися до України, де все знайоме й зрозуміле. Але страх за безпеку рідних і колег, а також моє прагнення до розвитку не дозволяли здатися. Ці труднощі загартували мене й зробили сильнішою.

4. Хто викладає у вашій школі? Це лише вчителі з України чи також носії мов?

У нашій школі працюють як українські викладачі, так і носії мов. Ми розробили власну систему підготовки педагогів, яка є однією з наших сильних сторін. У рамках проєкту Teacher’s Lab ми організували внутрішню школу методики викладання, де готуємо молодих спеціалістів за чітко структурованою програмою онбордингу.

Викладачі поділяються за ґрейдами: Junior, Middle, Senior. У кожного є наставник — Teacher Manager, який допомагає їм у розвитку, а за процесом загалом стежить наш Head Teacher. Ця система забезпечує високу якість навчання й дозволяє підтримувати професійний ріст викладачів.

5. Які учні найчастіше приходять до вашої школи? Якого вони віку та професій?

Ми працюємо з різними аудиторіями в кожному місті:

• У Києві — це сімейні люди, які шукають якісну освіту для себе та своїх дітей.
• У Вроцлаві — молоді амбітні професіонали: IT-фахівці, студенти, блогери, інфлюєнсери.
• У Варшаві — бізнес-аудиторія: підприємці, компанії, які потребують мовної підготовки для роботи на польському ринку або для міжнародних проєктів.

Цей різноманітний підхід дозволяє нам задовольнити потреби кожного сегмента студентів і створювати програми, адаптовані до їхніх потреб.

6. Чи користувалися ви підтримкою урядових програм з боку Польщі або України під час відкриття школи?

Я звикла покладатися лише на себе й свою команду. Ми не зверталися за допомогою до урядових програм, хоча завжди відкриті до можливостей. Наш успіх — це результат нашої наполегливої праці.

Коли бізнес став на ноги, ми самі почали займатися соціальними ініціативами: організовуємо безкоштовні заходи, допомагаємо військовим, проводимо благодійні проєкти. Це частина нашої філософії — віддавати суспільству те, що ми отримали.

7. Що б ви порадили тим, хто планує відкривати мовну школу або інше підприємство в Польщі?

Перш за все, я рекомендую звертатися за консультацією до нашого Raccoon Business Lab. Ми безкоштовно допомагаємо підприємцям, які планують вихід на європейський ринок. Це наш спосіб поділитися знаннями, які ми здобули самі.

Я також раджу не боятися конкуренції. Ринок завжди відкритий для якісних продуктів. Якщо ви впевнені у своєму продукті, кваліфікації й команді, сміливо починайте. Важливо також вивчати ринок, будувати правильну стратегію й працювати з професіоналами.

8. Як ви оцінюєте конкуренцію на ринку мовних шкіл у Польщі? Що відрізняє вашу школу від інших?

Конкуренція на ринку висока, але ми не граємо за загальноприйнятими правилами. Наша стратегія — створювати нові ніші. Ми викладаємо 8 мов за запатентованою методикою, розвиваємо 4 напрями: навчання, організація івентів, що збирає аудиторії в 400 людей, методична школа для викладачів і бізнес-консалтинг для молодих підприємців.

У нашій школі студенти отримують більше, ніж просто знання мов. Ми будуємо спільноту, де кожен відчуває себе частиною чогось більшого. Це наша унікальність.

9. Як ви ставитеся до системи реєстрації та ведення бізнесу в Польщі? Чи є якісь особливості, які вам запам’яталися?

Реєстрація бізнесу в Польщі має свої особливості, але якщо співпрацювати з професіоналами, процес стає набагато простішим. Найбільший виклик — знайти надійних спеціалістів. Помилки дорого коштують, але вони вчать відповідальніше ставитися до вибору партнерів.

Загалом система організована чітко й прозоро, що дозволяє підприємцям зосередитися на розвитку свого бізнесу.

Нещодавно ми поспілкувалися з Олегом Яровим, одним з варшавських підприємців, який разом зі своєю дружиною Інною створили та успішно розвивають бізнес в Польщі. Олег та Інна переїхали до Варшави 4 роки тому і майже відразу, незважаючи на мовний та культурний бар’єр, розпочали свій бізнес з відкриття затишної кав’ярні «Dobro&Dobro» (найменшої в Польщі – офіційно занесена в польську книгу рекордів) і поступово перетворили її в цілу мережу, яка нині швидкими темпами розвивається по всій країні і збирається виходити на міжнародний рівень. Історія подружжя Ярових є чудовою ілюстрацією альтернативних можливостей трудової міграції і спонукає кожного замислитися, ризикнути і зайнятися улюбленою справою.:

• Пане Олеже, як склалося так, що Ви опинилися в Польщі?

В таких випадках ми завжди говоримо, що не ми вибрали Польщу, а Польща вибрала нас. Просто так склалося. Ми ніколи не планували кудись їхати. Ми жили, працювали, будували і розбудовували своє життя в Києві. Потім з’явилася ідея зробити дружині карту поляка, щоб було простіше зробити візу і подорожувати по Польщі. Для отримання карти треба хоча б трохи вивчити польську мову і тому дружина записалася на курси і я разом з нею, бо вдвох веселіше. Місяць ходили на курси і вивчили польську на стільки, на скільки можна її вивчити за місяць. Потім дружині запропонували роботу у Варшаві, а ще там жила сестра дружини і мій друг однокласник, і в якийсь момент спонтанно виникла думка відкрити у Варшаві щось своє. Ми порахували, що ми зможемо перший час прожити на зарплату дружини і паралельно спробуємо зреалізувати свою мрію – відкрити кав’ярню. Вибрали саме цю ідею, бо серед іншого, кав’ярня мала невисокий поріг початкових інвестицій і швидку окупність. За пару місяців трохи підготувалися і врешті у листопаді 2015 р. ми приїхали у Варшаву.

• Наскільки важко з юридичної точки зору було створити своє підприємство?

Перш за все, з картою поляка нам було трохи легше, бо ми могли відкрити одноособову господарчу діяльність (аналог українського ФОП – ред.). Сама реєстрація фірми зайняла 3 дні. На жаль, більшість українців тут не мають такого права, бо можуть відкрити тільки ТОВ, хіба що мають друга поляка, який міг би зареєструвати бізнес на себе. Всю основну інформацію по веденню бізнесу в Польщі можна знайти в інтернеті, чим я і займався перед виїздом.

До речі, варто зауважити, що багато відомостей можна знайти не через сторонні ресурси, а саме через офіційні сторінки польського уряду, де інформація часто є перекладеною на українську чи російську мови. Але також шукав польською і перекладав те, що міг перекласти, або просив когось про більш детальний переклад. Звичайно бюрократії тут не уникнути, але якщо все уважно вивчити, з нею не буде великих проблем. Можна звичайно заплатити комусь, щоб зробили це за тебе, а можна зробити самому.

Більшість речей ми з дружиною робимо самі і на ходу вчимося. З початку нам багато допомагала сестра і мій друг, на приклад щось перекласти або піти подивитися приміщення для оренди, але згодом я не хотів їх лишній раз смикати і тому старався сам. Часом було так, що я записував українською ті речення, які я хотів запитати, потім їх перекладав на польську і читав телефонуючи комусь, при цьому намагався вловити основну суть відповідей.

• Тобто на тому етапі головною проблемою було незнання мови?

Мова насправді була однією з проблем. Ми приїхали в іншу країну, яку ми до цього часу взагалі не знали, її мови, культури, юридичних і правових аспектів. Я за освітою бухгалтер і юрист, і довгий час працював в Україні саме бухгалтером, також був ще приватним підприємцем. Тобто основні моменти я розумів, але тут було все по іншому. Ще з України залишилася звичка робити все самому, зокрема через те, що в нас був обмежений бюджет і ми не могли платити посереднику за реєстрацію фірми тисячу доларів, хоч це й економило трохи часу і сил.

• До яких коштів має бути готова людина, яка планує вести підприємницьку діяльність в Польщі?

Реєстрація самої підприємницької діяльності в Польщі є безкоштовною, а вже інвестиції у відкриття кав’ярні можуть бути різними, від 25-30 до 150-180 тисяч злотих. В нас були свої відкладення, плюс я продав своє авто в Україні, і ці гроші були нашим стартовим капіталом. Ми намагалися все здешевити, між іншим самі робили ремонт в орендованому приміщенні і самі були дизайнерами. Іноді просили про допомогу друзів, тож дуже важливо підтримувати гарні відносини з людьми.

• Розкажіть будь-ласка про три найбільші проблеми, з якими Ви зіткнулися, коли розпочинали бізнес?

Перше складна річ, зокрема в гастрономії, це пошук приміщення. У нас зараз підписано 9 договорів франчайзингу і знайти для них приміщення не легко. Друга – це кваліфікований персонал. І третя проблема – це усвідомлення реально витраченого свого часу і ресурсів. Остання полягає в тому, що більшість людей, які розпочинають свій бізнес не розуміють наскільки це складно. Коли ми спілкуємося з нашими франчайзі, ми на самому початку говоримо, яка це тяжка робота. Багато людей кажуть на приклад: «Я працював на когось, вже набридло, хочу працювати на себе, бо це легше». Насправді виглядає так, що справді ти працюєш на себе, але ця робота займає все твоє життя і перериваєшся тільки на сон, якщо звичайно в тебе є час по спати. І немає різниці, чи володієш однією кав’ярнею, десятьма чи сотнею – це все рівно займає весь твій час. Рівень проблем різний, але вони все ще є, а багато людей цього не розуміє. І перший крок справді дуже важливий і складний, але щоб кав’ярня розвивалася і росла треба дуже багато чого робити, а не сидіти на місці. Через це багато людей розчаровуються і швидко закривають свій бізнес.

• Чи загалом є складно розвивати сімейний бізнес? Чи буває так, що сімейні спори заважають веденню бізнеса?

В нас дружиною немає конфліктів ані в приватному житті, ані в бізнесі. Ми вже 13 років разом і пройшли будь які непорозуміння. Зараз дружина є моїм головним партнером.

• Чому Ви вирішили займатися саме гастрономією. Для Вас кав’ярня була бізнесом чи хобі?

На той момент, я більше нічим не займався і це була єдина справа і згодом основне джерело доходу. Мені подобалося, тож я можу сказати, що це було і хобі, і бізнес.

• Які плани на майбутнє і чи Ви плануєте розширювати свій бізнес на український ринок?

Зараз в нас вже випробувана модель і ми вже навіть створили франшизу. Відкрию маленький секрет, наступного року ми плануємо відкрити свої кав’ярні в Україні. Запитів багато і люди цим цікавляться. Про це ми вже думали давно, ще з 2016 р., але концентрувалися на збільшенні кількості клієнтів, а не на відкритті франшизи. У 2017 р. ми більш детально опрацювали і вивчили модель ведення свого бізнесу, а вже у 2018 р. створили франшизу. На даний момент у нас є 2 власні кав’ярні і 13 підписаних договорів, з них 4 вже працюють, а 9 в підготовці. Одну в Любліні, на жаль, довелося закрити, бо не зійшлися інтересами з франчайзі, що ще раз підтверджує складність цього.

Ми зі свого боку даємо багато, але багато теж треба робити самому. Зараз ми надаємо свою франшизу виключно українцям, і більшість персоналу в нас теж українці. Стосовно клієнтів, то у Варшаві 70 % – це поляки, а от у Вроцлаві прямо протилежна ситуація – 70 % українці. В найближчий час ми плануємо довести кількість кав’ярень до 20, і вже після цього будемо виходити на український ринок. Також ми плануємо відвідати США і дослідити місцевий ринок. Загалом плани у нас глобальні – утворити мережу зі 100 кав’ярень за наступний рік.

• Які Ваші рекомендації для людини, яка приїхала в Польщу і вирішила створити свій бізнес?

По перше, треба задуматися, чи на певно ти хочеш займатися власною справою тому, що не всі можуть і повинні бути бізнесменами. Більшість думає: «в мене один друг займається бізнесом, інший щось пробує, мабуть і я готовий». Неправда. Багато людей почуваються більш комфортно і працюють набагато ефективніше під керівництвом других людей.

По друге, якщо ти вже точно вирішив, що це тобі потрібно, то не зупиняйся за будь яких обставин. Ніхто не знає, чого чекати за поворотом. Сьогодні можна йти в мінус, можна не заробляти, можна спати по дві години, а на наступний день, приїде автобус туристів і зробить місячну виручку, а якщо закриєшся на годину раніше не отримаєш цих людей. Тож дуже важливо бути наполегливим і добиватися, бо це твої інвестиції, не тільки фінансові, а ще і часу.